Схиляємо голови у щирій скорботі
Згорьована Таращанщина отримала ще одну сумну та дуже болючу звістку, яка спопелила останню надію на повернення додому живим нашого земляка Щербака Анатолія Валентиновича. Майже рік і чотири місяці рідні, близькі, колеги, друзі, сусіди, просто знайомі, всі хто знали Анатолія, сподівалися, що він таки є серед живих. Навіть після офіційного визнання його безвісти зниклим, ми все-таки вірили в його повернення, вірили, бо не могли змиритися, вірили і молили Господа, щоб допоміг врятуватися нашому Герою. Не судилося… Сльози та пекучий біль переповнюють наші серця.
Таращанська громада і наш коледжанський колектив зустрічає свого захисника, щоб віддати йому останню шану і провести у вічність.
Анатолій Валентинович Щербак народився 18 листопада 1985 року в місті Тараща Київської області. У 1992 році пішов до першого класу Таращанської загальноосвітньої школи №2. У 2001 році вступив до Таращанського агротехнічного коледжу на відділення механізації сільського господарства, який закінчив у 2005 році, в цьому ж році вступив до Національного аграрного університету, після закінчення якого у 2009 році був призваний до лав Збройних Сил України.
У 2012 році Анатолій Валентинович став продовжувачем трудової династії родини Щербаків у Таращанському коледжі, його було призначено на посаду майстра виробничого навчання.
Анатолій Валентинович здобув другу вищу, вже педагогічну, освіту і у 2015 році розпочав діяльність на посаді викладача.
У 2020 році Щербака Анатолія Валентиновича було увільнено від виконання обов’язків викладача у зв’язку з укладанням контракту про проходження військової служби у ЗСУ на посадах офіцерського складу.
Ми, коледжани, викладачі та студенти, низько схиляємо голови в пам'ять про нашого мужнього воїна, який, не вагаючись, у перші хвилини повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю став на захист рідної Батьківщини.
Доброзичливий, толерантний, відповідальний, добрий душею - таким він навічно залишиться у наших душах.
Ми щиро розділяємо з рідними і близькими загиблого Героя-Захисника горе великої втрати. Ми сумуємо разом із вами. Разом із вами сумує уся Україна.
То ж нехай рідна Таращанська земля буде пухом Воїну світла, а Господь дарує вічний спокій і Царство Небесне.
Сумуючі коледжани
